Ґендерні дослідження

Дослідження «Жінки та чоловіки на державній службі: опитування серед держслужбовців м. Києва»

За результатами дослідження жінки більшою мірою схильні вважати, що саме жінки в реальному житті зазнають гендерної дискримінації щодо кар’єрного зростання в порівнянні із чоловіками.

Так, 38,3% жінок, що взяли участь в опитуванні, вважають, що жінки в реальному житті зазнають гендерної дискримінації щодо кар’єрного зростання на противагу тільки 20,7% у відповідному показнику у відповідях чоловіків. І загалом, порівняння позицій жінок та чоловіків за загальною вибіркою дозволяє зробити висновок, що в цілому саме жінки в реальному житті зазнають гендерної дискримінації більшою мірою – 35,7% респондентів так вважать на противагу до 5,6% респондентів, які вважають, що такої дискримінації зазнають чоловіки. 44% респондентів хоча б раз доводилося відмовлятися від усіляких можливостей кар’єрного зростання заради сім’ї, при цьому, серед жінок таких 46%, що відчутно нижче показника серед чоловіків (34.5%).

Характерно, що серед керівників вищої ланки випадків втрачених можливостей службового зростання відчутно більше (62.5%), тоді як серед службовців на некерівних посадах таких, хто відмовлялися від таких можливостей значно менше – 42.5%. Міркування учасників щодо важливих управлінських характеристик певною мірою віддзеркалюють традиційні стереотипи про жінок та чоловіків на робочому місці. Так, лояльність та комунікабельність були визначені учасниками як такі, що є більш притаманними для жінок-керівників, а авторитарність, сміливість/рішучість та врівноваженість – для чоловіків. В оцінках шансів на кар’єрне зростання думки жінок та чоловіків також різняться. Зокрема, уявлення про рівність шансів щодо кар’єрного зростання на посадах категорії А більш укорінене серед чоловіків (49%), ніж серед жінок (37,4%). При цьому, в оцінці шансів на просування по службі чоловіків жінки значно більш оптимістичні, ніж самі чоловіки (46% проти 24.1%).

Назагал, серед держслужбовців усталеним є уявлення про вищі шанси на просування по службі у чоловіків, ніж у жінок. Одним із маркерів, важливим при дослідженні гендерної тематики, є вивчення випадків, коли перевага надається представникам однієї із статей при працевлаштуванні (при однакових вихідних професійних якостях). Виявлені тенденції засвідчили відразу декілька цікавинок. Так, серед усіх респондентів 15,5% стикались із конкретними випадками, коли перевага була віддана чоловікові, і тільки 5,5% опитаних зазначили, що стикались із випадками, коли перевага була віддана жінці.

Цікавим є те, що серед опитаних, які є керівниками вищої ланки, є найвищою доля тих, хто не стикався із випадками, коли перевага віддавалася жінкам або чоловікам при однакових професійних якостях.

Зазначимо, що чоловіки схильні визначати рівень присутності жінок на керівних посадах державної служби України достатнім в більшій мірі, ніж жінки. Так, достатнім вважають теперішній рівень жінок на керівних посадах державної служби України 64,2% опитаних чоловіків, тоді як серед жінок такий показник складає 48,4%. 86,9% чоловіків зазначили, що не відчували щодо себе гендерної дискримінації у сімейному житті чи побуті, серед жінок такий показник складає 73,2%. Одним з найбільш наочних результатів опитування стала різниця у пріоритетах, які розставляють чоловіки та жінки при виборі місця роботи. Не беручи до уваги факт, що заробітна плата є найбільш пріоритетним фактором для обох статей (85,1 у змішаній вибірці), інші критерії вибору місця роботи носять яскраво виражене гендерне забарвлення. Так, для жінок важливими є такі фактори, як відстань від дому, графік роботи, соціальний захист. Тоді як для чоловіків – можливість кар'єрного зростання та статус.

Переглянути звіт

Презентація результатів дослідження «Формування позитивного іміджу жінки-керівника на державній службі»

Під час семінара «Смисли і цінності нової державної служби: рівність можливостей» в рамках Рішельє-форума «Державна служба 3.0: Форсайт і перетворення» 23 вересня 2021 року відбулася презентація результатів дослідження «Формування позитивного іміджу жінки-керівника на державній службі», ініціатором якого є НАДС спільно з Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу, а виконавцем – Навчально-науковий центр прикладної соціології Соціоплюс КПІ ім Ігоря Сікорського.

Проректор з навчальної роботи КПІ ім. Ігоря Сікорського, науковий керівник Центру прикладної соціології «Соціоплюс» та науковий керівник кафедри теорії та практики управління ФСП Анатолій Мельниченко, презентував результати дослідження, які були заслухані Віцепрем'єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольгою Стефанішиною, Головою Національного агентства з питань державної служби Наталією Алюшиною, Надзвичайним та Повноважним Послом Королівства Швеція в Україні Тобіасом Тибергом, Головою Офісу ООН в Україні Ерікою Квапіловою та іншими учасниками і гостями семінара.

Переглянути презентацію результатів дослідження можна у цьому відео:

Презентація звіту щодо опитування «Забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків на державній службі України»

НАДС спільно із Вищою школою публічного управління у кооперації з Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики розробляють навчальні програми щодо недискримінації та питання гендерної рівності. Протягом 2022 року вдалося навчити за цими програмами більше 17,5 тисяч державних службовців, а також – 1912 посадових осіб місцевого самоврядування.

Про це заявила Голова НАДС Наталія Алюшина під час презентації результатів гендерного опитування в публічному секторі «Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на державній службі України».

Результати гендерного опитування представили Голова НАДС Наталія Алюшина, Урядова уповноважена з питань ґендерної політики Катерина Левченко, керівниця проєкту «Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам» Оксана Кисельова, директорка Вищої школи публічного управління Юлія Лихач, кандидатка історичних наук, експертка Проєкту “Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам” Наталія Чермошенцевадиректорка Навчально-наукового центру прикладної соціології Навчально-наукового центру прикладної соціології «Соціоплюс» НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського» Анна Іщенко.

Дослідження проводили у дві хвилі. Перша розпочалася за два дні до війни. Втім, навіть у цей складний період вдалося опитати понад 9 тисяч осіб. Перша хвиля дозволила врахувати певні недоліки, побажання, удосконалити методологію. З 23 серпня по 25 вересня провели польовий етап другої хвилі. Участь в цьому опитуванні була добровільною. Загалом долучилися понад 21 тис. публічних службовців із 79 ЦОВВ.

За словами Катерини Левченко, гендерна політика є складовою державного управління у будь-якій сфері. «Вона є наскрізною та інтеграційною. Це означає, що ми не можемо говорити, що лише один ЦОВВ або один суб’єкт відповідальний за реалізацію такої політики. За це відповідальні ми всі», – підкреслила вона.

На думку керівниці проєкту «Європейський Союз за гендерну рівність: Служба допомоги реформам» Оксани Кисельової, Україні необхідно інтегрувати гендерний підхід у процедуру прийняття рішень. «Збалансована участь передбачає представлення жінок відповідно до того відсотку, який працює в інститутах державної влади та органах місцевого самоврядування. Рівна частина передбачає також, що співробітники можуть вільно висловлювати свої думки, відстоювати свою позицію і не боятися того, що вони будуть за це покарані тим чи іншим чином», – зазначила вона.

Учасники заходу оприлюднили рекомендації для внесення змін до документів, політик та процедур з метою формування культури рівних прав та можливостей, унеможливлення всіх форм дискримінації на державній службі.

«Ми дивилися на те, як усередині установ відбувається, або не відбувається реалізація політики рівних прав і можливостей. Тобто, ми не розглядали те, як органи влади реалізовують цю політику назовні. Концентрувалися саме на тому, як це відбувається усередині», – зауважила експертка у сфері гендерної рівності, недискримінації та реформ Наталія Чермошенцева.

За її даними, більшість опитаних затримуються на роботі або беруть роботу додому і працюють після завершення робочого дня. 16,2% державних службовці вказали про необхідність психологічної підтримки. Чоловіки значно більше відмовились від психологічної підтримки (68,6%), ніж жінки (50,7%).

62,7% учасників дослідження відзначили, що не мають можливості працювати за індивідуально визначеними формами роботи. Чоловіки відзначили, що мають більше таких можливостей (різниця становить 5,7%). Якщо говорити про співбесіди при прийомі на роботу, то 14,9% – питали про сімейний статус. 11,2% – питали про наявність дітей, 4,4% – питали про плани стосовно народження дітей. Жінок частіше питали про наявність дітей (12,3% жінок та 8,5% чоловіків), а також щодо планів народження дітей (5,8% жінок та 0,9% чоловіків), також 1,8% жінок вказали, що їх питали про наявність вагітності.