За результатами дослідження жінки більшою мірою схильні вважати, що саме жінки в реальному житті зазнають гендерної дискримінації щодо кар’єрного зростання в порівнянні із чоловіками. Так, 38,3% жінок, що взяли участь в опитуванні, вважають, що жінки в реальному житті зазнають гендерної дискримінації щодо кар’єрного зростання на противагу тільки 20,7% у відповідному показнику у відповідях чоловіків. І загалом, порівняння позицій жінок та чоловіків за загальною вибіркою дозволяє зробити висновок, що в цілому саме жінки в реальному житті зазнають гендерної дискримінації більшою мірою – 35,7% респондентів так вважать на противагу до 5,6% респондентів, які вважають, що такої дискримінації зазнають чоловіки. 44% респондентів хоча б раз доводилося відмовлятися від усіляких можливостей кар’єрного зростання заради сім’ї, при цьому, серед жінок таких 46%, що відчутно нижче показника серед чоловіків (34.5%).
Характерно, що серед керівників вищої ланки випадків втрачених можливостей службового зростання відчутно більше (62.5%), тоді як серед службовців на некерівних посадах таких, хто відмовлялися від таких можливостей значно менше – 42.5%. Міркування учасників щодо важливих управлінських характеристик певною мірою віддзеркалюють традиційні стереотипи про жінок та чоловіків на робочому місці. Так, лояльність та комунікабельність були визначені учасниками як такі, що є більш притаманними для жінок-керівників, а авторитарність, сміливість/рішучість та врівноваженість – для чоловіків. В оцінках шансів на кар’єрне зростання думки жінок та чоловіків також різняться. Зокрема, уявлення про рівність шансів щодо кар’єрного зростання на посадах категорії А більш укорінене серед чоловіків (49%), ніж серед жінок (37,4%). При цьому, в оцінці шансів на просування по службі чоловіків жінки значно більш оптимістичні, ніж самі чоловіки (46% проти 24.1%).
Назагал, серед держслужбовців усталеним є уявлення про вищі шанси на просування по службі у чоловіків, ніж у жінок. Одним із маркерів, важливим при дослідженні гендерної тематики, є вивчення випадків, коли перевага надається представникам однієї із статей при працевлаштуванні (при однакових вихідних професійних якостях). Виявлені тенденції засвідчили відразу декілька цікавинок. Так, серед усіх респондентів 15,5% стикались із конкретними випадками, коли перевага була віддана чоловікові, і тільки 5,5% опитаних зазначили, що стикались із випадками, коли перевага була віддана жінці.
Цікавим є те, що серед опитаних, які є керівниками вищої ланки, є найвищою доля тих, хто не стикався із випадками, коли перевага віддавалася жінкам або чоловікам при однакових професійних якостях.
Зазначимо, що чоловіки схильні визначати рівень присутності жінок на керівних посадах державної служби України достатнім в більшій мірі, ніж жінки. Так, достатнім вважають теперішній рівень жінок на керівних посадах державної служби України 64,2% опитаних чоловіків, тоді як серед жінок такий показник складає 48,4%. 86,9% чоловіків зазначили, що не відчували щодо себе гендерної дискримінації у сімейному житті чи побуті, серед жінок такий показник складає 73,2%. Одним з найбільш наочних результатів опитування стала різниця у пріоритетах, які розставляють чоловіки та жінки при виборі місця роботи. Не беручи до уваги факт, що заробітна плата є найбільш пріоритетним фактором для обох статей (85,1 у змішаній вибірці), інші критерії вибору місця роботи носять яскраво виражене гендерне забарвлення. Так, для жінок важливими є такі фактори, як відстань від дому, графік роботи, соціальний захист. Тоді як для чоловіків – можливість кар’єрного зростання та статус.
Переглянути звіт